Село Цеблів має довголітню і надзвичайно цікаву історію. Першу згадку про нього знаходимо в «Актах зємскіх і гродскіх» міста Белза, де в записах за 1469 рік згадується про урядовця белзького суду Івана Пахола з Цеблова.  Утім, історики вважають, що Цеблів міг існувати ще за давньоруських часів як власність удільних белзьких князів.

  При облозі Белза 1648 pоку у Цеблові перебувала козацька армія Богдана Хмельницького, а трьома роками пізніше козаки проходили через село, прямуючи під Берестечко.

   Унікальними є розписи церкви, адже виконані в стилістиці українського модерну початку ХХ століття. Навіть янголи тут одягнуті в українські вишиванки. Авторство розписів приписують місцевому уродженцю, вихованцю Віденської школи малярства  Іллі Петришину. Роботу над розписом церкви він розпочав напередодні Першої світової війни, але змушений був перервати роботу і завершив її уже у повоєнний час.
    На захід від церкви стоїть знаходиться мурована дзвіниця стінового типу, а на південь – деревяний, пам’ятний хрест з двома табличками. На одній з них напис: "Спаси свою душу". Свята місія 4.VIII.-9.VIII. 1996 с.Цеблів."
    Неподалік від церкви стоїть будинок Згромадження святого Йосифа-Обручника. Цеблів став центром сестер-йосифіток не випадково. Довгий час парохом церкви святих Кузьми і Дем’яна був отець Кирило Селецький – відомий священик УГКЦ, засновник перших в Галичині жіночих апостольських монаших згромаджень: служебниць Пречистої Діви Марії та вже згаданого згромадження св. Йосифа Обручника.