Опис

Село Ванів розташоване поблизу річки Солокія, притоки Західного Бугу, на відстані 6 км на схід від міста Белз, 13 км від районного та 85 км від обласного центрів.

Місцева святиня  - дерев’яний храм Святого Дмитрія   знаходиться  в  західній  частині с.Ванів на рівнинній місцевості, просторій ділянці  і є домінуючою спорудою цієї території. Головний вхід на церковне подвір’я – з південного боку. На північний захід від входу в храм розташована мурована стінна дзвіниця з 5-ма дзвонами.

Дерев’яна церква у с.Ванові збудована у 1683 році і є найстарішою  на Червоноградщині. Будівля – тридільна, одноверха, стоїть на бетонному фундаменті. З півночі та півдня до вівтаря гранчастої форми прибудовані ризниці. Далі йдуть бокові рамена нави, від яких у західному напрямі церкву оточує піддашшя . На краю нави з двосхилого даху немов виростає невисока баня, увінчана ліхтарем з маківкою. З другого боку нави влаштований невеличкий ліхтарик з банею. Західний фасад святині підкреслюють дві вежі, накриті меншими банями, які поставили на пірамідальні дахи.  Завершують бані і маківку металеві хрести. Головний вхід у церкву – через двоє дверей присінку, бічний – у південній стіні нави. З іншої сторони, при стіні розташована старовинна різьблена з суцільного дуба дерев’яна скульптура Святої Анни.

У храмі Святого Дмитрія добре збережений старовинний внутрішній вистрій. По периметру бабинця влаштовано хори, по дерев’яних балках з дерев’яним огородженням. В інтер’єрі наявний живопис, стіни вкриті розписами, різьблений п’ятиярусний, дерев’яний  іконостас, вкриті позолотою, бокові вівтарі, казальниця, тетрапод, престіл з кивотом, дерев’яна різьблена, вкрита позолотою, у вигляді шафки-каплиця із довгими променями у формі півсфери сонця дарохранильниця (початку ХУІІІ ст.). Обрамлення вікон – дерев’яні, засклені з вмонтованими металевими гратками, розділені імпостами. Форма хреста у вікнах виділена кольоровим склом.

В кінці ХУІІІ ст. під будівлю церкви підвели нові підвалини і стендари. Внутрішнє оздоблення храму обновлене у 1886 році і прикрашене живописом пензля Заблоцького з Христинополя (сьогодні м.Червоноград).

Згідно Шематизму Перемиської Дієцезії греко-католицького духовенства об’єднаних єпархій Перемиської, Самбірської і Сяноцької єпархій в с.Ванів числиться церква Св.Дмитрія і відносилась до Белзького деканату.  Парафію обслуговували священики: о.Григорій Сайовський (1830), о.Климент Пелехович (1879), о.Іван Ковальський (1909), о.Юрій Менцінський (1930, 1934).

У 1939 році було частково реалізовано проект 1938 року архітектора Євгена Нагірного, який передбачав розширення бабинця і оточення його опасанням.

Під час Першої світової війни церква Святого Дмитрія  не була зруйнована. В часи німецької окупації храм   залишився  недоторканим. У 1955 році богослужіння в церкві заборонили, а храм на багато років закрили. Храм був пограбований. 

У 1990 році церкву Святого Дмитрія відкрили  і  передали громаді. У 1993 році майстри зі Львова  (Балицький) провели ремонтно-реставраційні роботи, виконали настінний розпис, було відновлено  Іконостас. У цьому ж році збудовано муровану дзвіницю стінового типу.

Церква Святого Дмитрія у с.Ванів належала до Белзького деканату, мала дочірню церкву Успення Пресвятої Богородиці у с.Гора на відстані 4 км від с.Ванова, на захід від села, у напрямку на Белз, яка з невідомих причин згоріла, залишився тільки фундамент. На це місце зараз вказує Могила стрільців УПА із хрестом та написом «Борцям за волю України», відновлена у 1990 р. У 1947 році села Ванів і Гора були об'єднані в одне село Ванів. Про час поселення людей в околиці Ванова можна судити з того, що знайдений грунтовий могильник волино-люблінської культури. У кінці XIX на поч. XX ст. с. Ванів було центром громадського та духовного життя. Про це свідчать і залишки панського маєтку (дім, став, сад). Свого часу село Ванів належало до Белзької землі. З розповідей відомо, що до цього часу є підземні ходи з м.Белза до гробниці пана Мінтера - побудованої у 1913 р. на кладовищі села.

 Церква Святого Дмитрія у с.Ванів Белзької міської ради Червоноградського району Львівської області є характерною пам’яткою дерев’яної церковної архітектури регіону.  Храм має історичну, архітектурну, мистецьку та естетичну цінність. Мистецьку цінність мають Процесійні Образи, різьблений Іконостас, дерев’яна скульптура Св.Анни.

Основні джерела,  відомості про об’єкт, події: Облікова документація на пам’ятку архітектури ох. №1477-М від 2012 року; В.Слободян - Церкви України. Перемиська єпархія. Львів, 1998; Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Життя і служіння, Львів, 2010 та інші матеріали.

Фото

Контакти