Весілля в Угнові

Опис


"...Старосціна зав'язувала молоду в гарну велику хустку "на чубок" і причіпляла до хустки з боків гарно вироблені штучні квіти...

...У вівторок коло полудня сходилися жінки до хати молодої. Приходили також музики, старосціна, що вбирала молоду до виводу. Зав'язували їй велику хустку на голову, яку молодий мав при боці, коли брав шлюб. Кінці хустки звисали назад. На верх на хустку накладала старосціна каптур. Був вiн шитий з тонкої матерії, з якої робили церковні ризи. До каптура причіпляли з правого боку букет молодого, що його мав він на шлюбі. Ззаду причіпляли до каптура довгу, широку червону стрічку. Тодi йшли до церкви до виводу...

...Як прийшли до хати молодої, старосціна здіймала з її голови каптур, а білу хустку лишала..." - фрагмент опису ВЕСІЛЛЯ В УГНОВІ із історико-мемуарного збірника "Угнів та Угнівщина"

 

ВЕСІЛЛЯ В УГНОВІ

Весілля (вісіля) в Угнові починалося старостами. Молодець, що вподобав собі дівчину й обоє полюбилися, посилав двох старостів до дівчини. Старости були то близькі свояки хлопця... Якщо батьки дівчини вважали хлопця, від якого прийшли старости, за порядного, чесного, і був він з доброї, характерної родини, то казали старостам, що вони дуже раді мати такого зятя. Тодi старости питали дівчину, чи любить вона цього хлопця і чи хоче вийти за нього замуж. Дівчина звичайно опустила очi вдiл, почервоніла та й каже: ,,Я не знаю". Мати дівчини відповідала: ,,Нема що питати її. Як ми з татом скажемо, так і буде. Вона знає, що ми бажаємо ïй добра". Після такої позитивної відповіді старости питали про майно (придане) дівчини, а також говорили, яке майно дістає хлопець від своїх батьків. Часом не погоджувалися щодо маєткового стану (приданого) одна або друга сторона. Тоді старости й казали: ,,Надумайтеся і дайте нам знати" і йшли додому. Часами торгувалися два-три дні, але то виходило на добро новоженців. Коли ж погодилися щодо майна, тоді старости ішли до хлопця і його батьків. Хлопець приносив повну пляшку оковити й у дівчини запивали згоду.

Батьки дівчини і хлопця називали себе сватами. Ішли до священика, давали на оповiдi i замовляли день шлюбу. За шлюб платими грішми, а перед весіллям, як молоді йшли до священика на катехизм, несли для нього дві ковбасі. Оповіді виголошував священик у церквi три рази в неділю під час Служби Божої. Коли повернулися вiд овященика після передшлюбного протоколу, свати радилися, коли справляти заручини. Заручини відбувалися того тижня, коли хлопець посватав дівчину. Відбувалися вонн в домi дiвчини, куди запрошували тільки найближчу родину.

Першу оповідь виголошував священик у найближчу неділю пiсля заручнн. Цієі неділі після відправи Утрені в церкві, сходилася родина до молодої і вбирали її в квiти. Приходили молодий, дружба, дружка, старосцiна, запрошені дівчата й жiнки. Старосціна зав'язувала молоду в гарну велику хустку "на чубок" і причіпляла до хустки з боків гарно вироблені штучні квіти, куповані в крамниці. Дружку також збирали як молоду, тiльки чіпляли й менше квітів. Після зібрання всі йшли до церкви на Службу Божу. По службі Божій молодий і молода, дружба і дружка приходили до дому молодоï на обід.

Подібно робили i на другу неділю. Третьої недiлi вбирала молоду в ЧУЛКУ, а дружку як у перші двi недiлi. Чулку робили з грубого пояса, твердого паперу, широкого на 10-12 цм.. який, згинаючи, споювали в форму обруча (колеса) так, щоб можна було наложити його на голову. Зверху обшивали її чорним полотном чи сукном, а в середині червоним. Довкруги чулки нашивали кокарди з широких стяжок, поверх кокард чіпляли квiти роблені з полотна, куповані в крамниці, і розмарин. Також причіпляли до чулки довгу широкі стяжки, що зниса- ли по плечах аж до колін. Чулку шили в суботу ввечорі в домi молодої. В ту суботу пополуднi ходили молода і дружка просити дівчат і жінок до чулки. Коли пізно ввечорі чулка була вже готова, давали перекуску. 

Весілля починалося в неділю. Тоді молодий і молода ходили до сповіді і приступали до св. Причастя пiд час спiваної Служби Божої. В неділю пополудні батько молодої і батько молодого ходили просити свою родину на весілля. Перед вечором у неділю молодий і молода ходили "клянятися". Спершу кланялися батькам молодої і її родині, що була в хаті. Опісля ішли до батьків молодого. Якщо батьки котрогось із молодих не жили, iшли молод на гріб і там молилися. Далі йшли кланятися до священика, своєї рідні (свояків), сусідів і знайомих.

Вiдбувалося кланяння так: Молодий і молода похилялися перед кожною особою в хаті як найнижче і промовляли: "Прошу благословенства". Кожний робив рукою над ними знак хреста i вiдповiдав: "Нехай тебе Бог благословить." Молодий і молода цілували старших в руку, а молодших в лице і просили від себе на весілля. З молодою і молодим ходили дружба і дружка, але вони не кланялися. Молода була в чулці. В зимі вдягала вона футрину, а в літі кафтаник. Молодий одягався взимку в тулуб, а влітку в капоту і підперізувався широким поясом, вишиваним золотом. Пояс зав'язували (запинали) з боку, а один кінець звисав майже до колін. Цей пояс переховувало мо- лодече братство в церкві і випозичало його новоженцеві без- платно. Братство мало кілька таких поясів так, що однієї недiлi могло бути кілька весіль.

У ту неділю ввечорі ходили музиканти вiдгравати до кожної запрошеної родини на весілля. Грали на дворі під вікнами. В неділю ввечорі запрошені гості молодої сходилися до її хати, а гості молодого до його хати. До хати молодого приходили музики, де гостi забавлялися. Давали тоді вечерю. Звичайно була на вечерю вепрова печеня, яку в Угнові називали ПЕЧІНКА. Молодий і молода були в хаті молодого. По вечері в хаті молодого забавлялися коротко, а тоді молодий, молода, музики і вся родина молодого ішли до хати молодої, засідали за столи разом із родиною молодої і споживали вечерю.

Після вечері, десь коло одинадцятої години вночі, батько молодої ставив на столі три засвічені свічки (була то звичайна трійця) і клав три хлiби. Старосцiна, замужні жінки і дiвчата починали шити вінок. Робили його з тонкої липової кори, яку гарно обтiсували й обчищували, парили в гарячій воді, вигинали на округло на обруч. Був він високий на 4 цалі. До нього пришинали малі галузки розмарину і золотили позліткою. В тому вінку брала молода шлюб на другий день. Коли плели вінок, спiвали:

А в Марусеньки на заручини
За косоньками квіти.
Ой, не може ся її матенька
На неї надивити.

Ой, Марусенько, моє дитятко,
Така ти менi тепер мила,
Косою русою, рум'яним личком
Світлоньку розсвiтила.

 

Вила, вила Марусенька віночок
3 дрiбної рути, з сердочок.
Вила, вила, перевивала,
До серденька прикладала.
 
Ой, чого ж тобі, Марусенько,
Закаменiло серденько,
Ти сидиш, не заплачеш,
Батенька не пожалуеш.
 
Чого ж я маю плакати,
Красоньку з личка стирати,
Батенько знає, за кого мене дає,
Доленьки не згадає
 
Коли вінок був уже готовий, тодi жiнки співали:
 
Прийди, матенько до нас, (2)
Викупи вінок від нас.
Дай же нам таляр битий (2)
За той віночок витий.
Чого старосціни вили (2),
Будут горівку пили.
 
Співали також інші пісні крім цієї. Коли вінок був уже готовий, приходили до старосцiнн батько й мати молодоï i викупляли вінок. Батько ставив горiлку з медом, а мати калач. Потому приготовляли дівчата букет для молодого: ламали велику галузку розмарину, прив'язували до неї стяжку і золотили галузку позліткою. Вінок забирали до молодого, а букет лишався у молодої.
 
В понеділок вранці, коло 9-10 години сходилися запрошені гості до дому молодого. Приходили також музики. Коли всі хлопці вже зійшлися, дружба брав тарілку, прикривав її обрусом, випозиченим із церкви з престола, клав на нього вінок молодої і несли його до дому молодої. Дружба ішов посередині з вінком, а хлопці по боках, тримаючи кінці обруса. Музики йшли попереду і грали, а хлопці по дорозі співали:
 
А в нашої попаді
Три кутаси на заді,
Добре з нею гуляти,
Є чого ся тримати..
 
Співали також і інші пісні. Коли принесли вiнок до молодої, дружба казав коротку орацію, клав вiнок на стіл, а зі стола брав букет молодого. З ним верталися хлопці з музиками до молодого. В той час, коли переносили букет i вiнок, весільні гості сходилися до молодого. Коли принесли букет до дому молодого, всі гості й музики йшли до старосціни, де відбувалося мале приняття-гостина.
 
Свашки причіпляли усiм весільним гостям букети, зроблені з мiрта, розмарину або інших квітів. За те кожний давав свашці винагороду. По коротній забаві у старосціни всі йшли до дому молодого i збиралися до шлюбу. Молодий вдягав довгий одяг-тулуб або капоту (залежно від пори року) і підперізувався широким золотистим поясом. З боку причіпляли йому велику білу хустку, в якiй в одному кінці була зав'язана цiлушка житнього хліба. Також чіпляли йому на грудях збоку букет.
 
Коли молодий уже зібрався, дружба виголошував орацію. Після орації молодий кланявся своїй родині. Найперше кланявся своïм батькам аж до ніг, цілував їм обидві руки та просив благословення. Батько-мати благословили його, тричі цілуючи його в лице. Опісля молодий кланявся рідні і всім гостям. Дружба був одягнений у добрий одяг, подібно як молодий і підперезаний широким поясом. Коли молодий поклонився вже всім, тоді всі йшли до дому молодої. По дорозі музики грали, а весільні гості співали:
 
До слюбоньку ідемо,
Молодого ведемо,
Молодий як ялина,
Червоний як калина.
 
Коли прийшли до хати молодої, вона з дружками сиділа за столом. Коло молодоï сидiли три-чотири малі хлопці, по сiм- вісім років, так звані "засідачі", що пильнували молодої. Перед хлопцями лежав на столі книш (калач). Дружба й весільні гостi вбігали до хати з палицями, викупляти молоду, але засiдачi не давали її. Дружба впихав у книш мідяні гроші, а засiдачi кричали, що їх молода где сивими кіньми. Тодi дружба впихав у книш срібні гроші. Коли напхав їх доволі досить, засiдачi брали книш під паху і виходили на двір, де ділилися грішми.
 
По другому боці молодої сиділа дружка, що також пиль- нувала молоду. Вона продавала дружбі хустину. Як дружба заплатив добре, дружка віддавала йому хустину. Після того, як дружба й хлопці никупили молоду, дружба подавав молодій кінець хустки, а вона, тримаючи його, виходила з-поза стола. Тоді починали збирати молоду до шлюбу. Ставляли посередині хати великий стілець і клали на нього велику подушку. Батько молодоï саджав її на подушку і по- чинав розплітати й коси. Те саме робили мати, сестри, брати, старосціна і ближча родина. Вони розплітали коси молодої, чесали їх і підчас того спiвали:
 
1. А де ж твiй, Марусенько, пан отець, (2)
Нех покаже косоньці кінець.
Ой, поплили заплітки на рiки, на рiки, (2)
Ой, розплели косоньку на віки.
 
2. Над'їхали зі Львова паничі,
Взяли її косоньку на плечі.
Стали її косоньку рубати,
Стала її матенька плакати.
Не плач, не плач, матенько, по косi,
Буде й косонька в каптурі.
 
3. Ой, летіли гусоньки через сад
Тай кликали Марусеньку на посаг.
- Ой, що ж бо вам, гусоньки, до того,
До моего посаженька милого? 
 
4. Вже по твой русiй косi, (2)
Вже по твоїй красній красі.
По личеньку рум'яним, (2)
По віночку рутяним.
 
Якщо померли батько або мати молодої, то заступав батька хтось із родини. Тоді співали такі пісні:
 
Десь не видати, десь не чувати
Марусеньки з хати.
Ой, пішла вона за воротонька
Батенька (матеньку) виглядати.

Пішлім галоньку на Вкраїноньку
По всю родиноньку.
А сивого сокола пішлім до Бога
По рідного батенька (по рідну матеньку).
 
Галонька летить, вiстоньку несе: 
Вся родинонька буде.
А сокiл летит, крильцями бренит,
що батенька не буде. (Що матеньки не буде).
 
Ой, рад би, рад, моє дитятко,
До тебе загостити,
Сира земленька, тiснi дверенька,
Тяжко їх вiдчиннти.
 
Затрубiли ангели в небі
Тай збудили багенька (матеньку) у гробі:
Вставай, вставай, батеньку, (матенько) iз гробу,
- Бо вже твоя Марусенька йде до слюбу.
 
Коли розплітали й чесали коси, дiвчата сиділи за столом i, розбираючи чулку, спiвали:
 
Дякую тi, моє зiллє, (2)
Служилось мi що неділі.
Мій міртовий віночку, (2)
Ховалам ті в прискриночку. 
I тобі, розмайрине, (2)
Ховалам ті в новій скрини.
Прийди на головоньку мою, (2)
Нехай ся я ще раз вистрою.
 
Коли скінчили чесати коси, старосціна вбирала молоду в вінок, що його принесли вранці від молодого, причіпляла до нього кокарди з широких стяжок, квіти й розмарин. Ззаду причіпляли довгі стяжки, як до чулки. Як молода була вже зібрана, разом із молодим ставала посерединi хати, а дружба виголошував три орації. Після кожної орації молодий і молода кланялися батькам, рiднi i всiм гостям.
 
За першою i другою орацією співали:
 
Вишневії квіти (2)
Кланяйтеся, діти,
Отцеви й матіноньці,
Всій своїй родиноньці.
 
За третьою орацією співали: ,,Многая літа!", після того вдягали молоду в довгий одяг, футрину чи кафтаник, і всі виходили на двiр. Батько молодої кропив молодих і гостей, а гості співали:
 
Кропи нас, батеньку. (2)
Свяченою водою.
Доброю доленькою.
 
Тоді йшли всі до церкви. Попереду музики за ними молода й молодий і гості. Мололу провадив дружба і нежонатий брат, а якщо молода не мала такого брата, то хтось близький iз родини. Молодого провадила дружка і свашка. По дорозі музики грали, а гості співали:
 
 
До слюбоньку йдемо,
Молодих ведемон
Молоді, як ялина,
Червоні, як калина.
 
Спiвали також і iншi пiсні. Пiсля вінчання в церкви молодий і молода ішли разом. З церкви верталися до хати молодого; по дорозі музики грали, а всі весільні спiвали:
 
Від слюбоньку ідемо,
Молодих ведемо;
Молоді, як ялина,
Червоні, як калина.
 
Ватьки молодого iшли з церкви додому скоріше, щоб бути в хаті, як прийдуть від шлюбу. Коли пiдходили під хату молодого, спiвали:
 
Вийди, батевыку, вийди, (2)
Свої дітоньки прийми,
Житними хлібоньками,
Повними повноньками.
 
Як скiнчили спiвати, з хати виходив батько молодого (якщо батько не жив, то мати або хтось найближчий з родини) з двома хлiбами і двома склянками вина та промовляв: "Слава Ісусу Христу!" Короткими словами вітав новоженців і подавав молодому і молодій хліб та вино. Молоді пили трохи вина, а решту виливали понад голову поза себе i входили до хати. Хліб клали на столі, а самі засідали за стіл. Засідали за столи також гості, а батьки молодого подавали заправлену горілку i калач з медом. Після перекуски родина молодої ішла до хати її батьків, а молодий і молода, хлопці, дівчата й музики, а також i рiдня молодого лишалися в хаті молодого. Після короткої забави давали обід у молодого, а потім у молодої. У молодого було веселіше, бо були музики. Також у молодої співали весільних пісень:
 
А в лузі над водою (2)
Ciє Марусенька долю:
Пливи, доле, iз водою. (2)
А я зараз за тобою.
Приплинемо до берега, (2)
Станемо і спічнемо.
Станемо і спічнемо, (2)
Листонька напишемо,
Листонька напишемо, (2)
До батенька пішлемо.
Нех ся батенько кає, (2)
Що мене замiж дає,
Такую молодую, (2)
Ще й не наученую.
Научат мене люди, (2)
Жаль батенькови буде.
 
По обіді у молодого молодшi танцювали, а старшi приспiвували й гуторили. На забавах і весіллях танцювали такі тан- ки: польонез (полінес), вальс, коломийка, козак, полька.
 
Після довшої забави родина молодої приходила до родини молодого по молоду. Вони запрошували молодого, його батьків і всіх гостей до дому молодої. При тому питали молоду, чи свекруха давала їй їсти, чи не знущалася над нею. Тодi дехто жартома говорив: "Дивіться, як змарнiла молода!" тощо. Все це були жарти. По короткій розмові всі збиралися й ішли з музиками до дому молодої. Там засідали всi за столи, а батьки молодої давали вечерю: вепрову печеню з капустою. Перед вечерою всі вставали й говорили голосно молитву: "Отче наш... " Після вечері вставали і співали молитву: "Достойно есть.. " По молитвi староста дякував за вечерю так: "Богу найвищому честь i хвала, а вам, свате, дякуємо, щосьмо з'їли і випили. Нехай вам Господь сторицею надгородить". Молилися також перед кожною вечерою та обідом. Після вечері танцювали майже до ранку. На цьому кінчився другий день весілля.
 
У вівторок коло полудня сходилися жінки до хати молодої. Приходили також музики, старосцiна, що вбирала молоду до виводу. Зав'язували їй велику хустку на голову, яку молодий мав при боці, коли брав шлюб. Кінці хустки звисали назад. На верх на хустку накладала старосціна каптур. Бун вiн шитий з тонкої матері, з якої робили церковні ризи. До каптура причіпляли з правого боку букет молодого, що його мав він на шлюбі. Ззаду причіпляли до каптура довгу, широку червону стрічку. Тодi iшли до церкви до виводу. Музики йшли попереду і грали, а жінки приспівували. В той час, коли жінки збирали молоду до виводу, до хати молодого сходилися мужчини. По виводі приводили жінки молоду до хати молодого. Молодий виходив проти неї, та не скоро знайшов її, бо жінки ховали її; молодий мусiв шукати її, поки не знайшов. Коли знайшов її, впроваджував її до хати, а за ними входили всі жінки й музики. У молодого було мале приняття (гостина), і гості танцювали.
 
Після короткої забави всi вибиралися йти до хати молодої. Якщо молодий мав мешкати в домі молодої, давали молодому й молодій по одному хлібові і йшли з хлібом. Коли ж молода мала мешкати в домі молодого, ішли без хліба. Як прийшли до хати молодого, старосціна здіймала з її голови каптур, а білу хустку лишала. Починалося привітання.
 
На привітання сходилися всі запрошені гості, хлопцi i дівчата. Під час привітання музика грала короткі танці, а молода танцювала з кожним, хто був запрошений на весілля. Починала танцювати з батьками, потім з найближчою родиною, а кінчила, з молодим довшим танцем. Кожний iз гостей давав якийсь дарунок грішми. Були то гроші на початок господарки новоженців. Після привітання давали вечерю, а опісля танцювали.
 
По довшій забавi робили переходини. Було то коло опівночі. Старосцiна брала молоду до комори, знимала а її голови велику білу хустку, накладала їй на голову чіпець (очiпок) i зв'язувала молоду в малу хустину, так як звичайно вбирали замужнi жiнки. Під чіпець клала старосціна срiбнi гроші і вводила. до хати нову господиню. Коли молоді мали мешкати в домi молодої, тоді молоді господарi видавали вечерю і у них кінчилося весілля. Якщо молоді мали мешкати в домі молодого, то молодим давали по одному хлібові вони з гістьми і музиками ішли до дому молодого. Під час переходин спiвали:
 
1. Ковані вози понавертали,
Коники посідлали;
Ой, вибирайся, молода Марусенько,
В дороженьку з нами.
Як же ж я маю вибиратися
В дороженьку з вами?
Маю батенька як соколонька,
Жаль менi го покидати,
Як жеш я маю вибиратися
В дороженьку з вами?
Маю матеньку як зазуленьку,
Жаль менi покидати.
 
2. Ой, чи ж я тобі, моя матенько,
Була невигідненька?
Та вже видаєш, випосажуєш,
А я ще молоденька. 
Я тобi даю, що вдома маю
Доленьки не вгадаю.
Вставай раненько, вмивай личенько,
Проси у Бога доленьки.
 
3. Ой, сiдай, сiдай, коханя моє,
Вже не поможе плакані твоє:
Вже коники стоят у нозі,
Вже плаканє не поможе,
Ой, сiдай, сiдай, коханє моє.
 
4. Марусю, Марусенько,
Жалує тебе батенько.
Нех мене не жалує,
Нех він собi мене вiдмалює.
В сіноньках на двероньках,
А в світлонці на стіноньці.
Що ся на стіну гляне,
То собi мене спом'яне,
 
5. Десь наша Марусенька (2)
У чужого батенька.
Она там пильно ходи, (2)
Нікому не догоди.
У нас помалу ходила (2)
I всім нам догодила.
 
6. Ой, що б мені не чіпец і не біла хустка,
То я би ся вигуляла, як на воді гуска.
Ой, на воді гуска крилоньками плюска,
А за нею гусачок до дому не пуска.
 
Коли прийшли до дому молодого, виходили їм назустріч батько-мати молодого і просили молодих та гостей до хати. Молодий i молода ставали господарями. Вони просили гостей сiдати за столи до вечерi. Гості засідали за столи, а молоді господарі видавали вечерю. Після вечері забавлялися гості до самого ранку. На цьому кінчилося угнівське весілля, починалися поправини, що також тривали три дні.
 
Отже весілля починалося в неділю пополудні, а кінчилося в суботу в ночі. В п'ятницю заховували піст, тому не було ніяких принять.
 
Описане угнiвське весілля відбувалося далеко перед першою світовою війною, а то й століття перед нею. Зберігає воно в собі багато познак старовини. Після першої війни стали обмежувати час тривання весілля, а з тим і занехувати різні традиційні звичаї та церемонії так, що перед другою світовою війною весілля в Угнові тривало звичайно один день.
 
Джерело - історико-мемуарного збірника "Угнів та Угнівщина" ст.280-293

 

 


Фото