Безуїв: Пам’ять, що живе в серцях
13 СЕР 2024
6 серпня 2024 року, на місці колись квітучого села Безуїв, зібралися жителі Белзької громади, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за волю України. Сьогодні це місце сповнене тиші, але кожен крок тут відлунює спогадами про страшні події, які залишили глибокий слід у серцях поколінь.
6 серпня 2024 року, на місці колись квітучого села Безуїв, зібралися жителі Белзької громади, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за волю України. Сьогодні це місце сповнене тиші, але кожен крок тут відлунює спогадами про страшні події, які залишили глибокий слід у серцях поколінь.
Знищене вогнем і жорстокістю, Безуїв вже давно не існує на карті, але його дух живе у пам’яті людей. У цей день на місці колишнього села, біля каплиці, що символічно стоїть там, де колись було серце села, відслужили молебень і освятили надгробну плиту на могилі борців за волю України. Отець Олексій Яворський, отець Юрій Загоруйко та отець Павло Василишин об’єднали присутніх у спільній молитві, яка лунала над спаленими і спустошеними землями.
Голова Белзької громади, Оксана Береза, у своєму зверненні до присутніх нагадала про важливість збереження пам’яті про ті страшні часи: «Не маємо права забути те, як імперські режими нищили наш народ. Ми беремо на себе зобов’язання підтримувати пам’ять про страшні події минулого століття. Хто не знає своєї історії – приречений на забуття». Її слова глибоко відгукнулися у серцях тих, хто прийшов вшанувати пам’ять загиблих, хто пам’ятає і береже спогади про рідне село.
Серед присутніх була і Ганна Шлюз-Романчук, жителька Безуїва, яка стала фундаторкою каплиці та надгробної плити. Цього року пані Ганні виповнюється 90 років, і, як вона згадує, їй було всього 12, коли їхню родину виселили з рідного села. Спогади про ті часи залишили незгладимий слід у її серці, і все своє життя вона зберігала пам’ять про рідний Безуїв, передаючи цю історію своїм нащадкам.
Віче завершилося виконанням музичних творів аматорських колективів та хорів з Себечева, Мурованого і Белза. Їхні пісні, сповнені туги і надії, стали ще одним символом єднання поколінь і нагадуванням про те, що пам’ять про минуле не може зникнути.
Цей день став ще однією важливою сторінкою в історії Белзької громади, яка зберігає і передає наступним поколінням пам’ять про тих, хто віддав своє життя заради майбутнього. «Пам’ятаємо локальну історію! Нехай наші справи будуть гідними наших Героїв», – ці слова стали відгуком у серцях кожного, хто прийшов вшанувати пам’ять загиблих.
Нехай наша пам’ять буде вічною, а наш прапор завжди майорить над вільною, незалежною і сильною Україною.
Слава Україні!
Героям Слава!
джерело - Белзька міська рада
