Народився в Угневі, вчився в гімназіях Львова та Перемишля, вищу освіту здобув у Віденському університеті.

З юності захопився літературою, під впливом Тараса Шевченка та Івана Котляревського видав збірку «Пісні руского кобзаря», деяку популярність здобула його поема «Буй-Тур Всеволод, князь Курський».

Гостро виступав проти спроби нав'язати українській мові латинську абетку («О неудобности латинской азбуки в письменности руской»). Після 1848-го року перейшов на близькі до москвофільства позиції. Видав брошуру «В один час научиться малорусину по-великорусски», у якій доводив, що є одна «руська мова» з двома вимовами. Брошура Б. Дідицького була видана анонімно, та конфіскована австрійською поліцією.

Як журналіст, Дідицький брав активну участь у виданні часопису «Слово» та альманаху «Галицька Зоря-альбум». Залишив спомини (Своежитьеві записки). Більшість поем Дідицького написані язичієм, та позбавлена значної мистецької вартості. Опублікував свій переклад «Слова о полку Ігоревім»

Справжнє ім'я Богдана Дідицького - Феодосій, однак після революції 1848 року він взяв собі псевдонім Богдан, що був дослівним слов'янським перекладом його грецького імені Феодосій.

Першою значною справою, у якій зреалізувалися літературний, бібліографічний , редакторський таланти Богдана Дідицького, було видання у Львові 1859 року з допомогою багатьох літераторів великої за обсягом антології «Зоря Галицька яко Альбум на г. 1860». Цю антологію згодом схвально оцінив Іван Франко, назвав її першим галицьким альманахом «на велику скалу», де, крім белетристики, значну увагу було приділено історичним та етнографічним матеріалам.

Протягом 1861—1871 років редагував газету «Слово» (спершу мовою, близькою до народної, а потім — «язичієм»), у якій друкував ознайомчі статті для галицького читача про творчість Шевченка, Юліана Федьковича та інших. Його заходами львівська літографія А.Косткевича 1862 року випустила перший у Галичині портрет Шевченка (розміром у літографічний аркуш). 1863 року портрет двічі перевидано — розміром у чверть аркуша.

1866 року видав у Львові підручник отця Михайла Оброци «Руська читанка для нижчої гімназії» — в ній уперше до державної шкільної програми Галичини було уведено твори наддніпрянських письменників — Леоніда Глібова, Євгена Гребінки, М.Максимовича, Тараса Шевченка. Цим підручником започатковано вивчення творів Шевченка в школах України.

Помер у Львові 1909 року, похований у спільній гробниці галицьких москвофілів на Личаківському цвинтарі, поле № 72

Твори