Семеон Крут - Вірний своєму чину...

Опис


   Семен КРУТ - Церковний і громадський діяч, талано­витий проповідник, мученик за українську греко-католицьку церкву, бо ж майже чотири десятиліття в умовах тотального гоніння зберіг вірність українській церкві.
 
 
   Народився 18 березня 1907 р. в селі Пивовщина (сьогодні Себечів) Сокальського повіту в багатодітній, побожній селянській родині. Ще в шкільні роки відчув потяг до духовного життя, набожности, служінню Господу Богу і став всеціло готуватись до цієї місії.
   Після закінчення сільської початкової школи тринадцятирічний Семен поступає до Сокальської гімназії, яку з успіхом закінчує і у 1926 році стає студентом Духовної Семінарії в Перемишлі, проректором якої на той час був єпископ Йосафат Коциловський. В 1931 році закінчує її, відправляє там же першу Службу Божу і, прийнявши ім’я Семеон, всеціло віддається служінню Богові та Церкві.
   Через п`ять років закінчив її, відправив там же свою першу Службу Божу і, прийнявши ім’я Семеон та єпископське благословення, всеціло віддав­ся служінню Богові, церкві.
   Вже в перших кроках своєї душпастирської праці о. Семеон старався підіймати національний дух своїх прихожан, прищепити в душах мирян почуття патріотизму, гідности і самовдосконалення на шляху до держав­ного самовизначення. До цієї просвітянської місії він залучив своїх бра­тів — Івана і Григорія — керівників читальняного та церковного хорів, брав участь у заснуванні в парафії сільських читалень „Просвіта“, релі­гійних товариств „Апостольство молитви“, пропагував серед прихожан журнали „Місіонар“, „Рідна школа“, „Наш приятель“. Організовував в селі спортивно-козацькі ігри, присвячені історичним датам нашої минув­шини, паломницькі поїздки до чудотворних ікон Гошева і Крехова.
   Спочатку священича праця на духовній ниві запровадила в Нижнє-Синевідську на Підкарпатті, потім Горе-Равському, що біля Рави-Руської. Потім була Вілька Кунинська (з 1940 року — військовий полігон).
   На плебанії у Вільці Кунинській, де він був парохом, часто збиралися його друзі-священики, а також односельці — майбутній інженер, а тоді ще студент Львівської політехніки Семен Романів, згодом в еміграції піс­ля Другої світової війни голова товариства Надбужанців, вчитель Василь Баврук, учасник національно-визвольних змагань в лавах УПА, шеф штабу пропаганди групи УПА-Захід, посмертно нагороджений „Золотим Хрестом Заслуги“. Перебував тут нелегально, на той час переслідуваний польською поліцією Петро Башук, визначний діяч ОУН та антибольше- вицького руху. З приходом большевиків восени 1939 р. о. Семеон змуше­ний був покинути Вільку Кунинську та перейти совєтсько-німецький кордон.
Під час німецької окупації проводив душпастирську роботу в се­лах Ниновичі, Стаї, Ванів, яке являло собою прикордонний пост на кордоні між комуністичним СССР і Польщею. Саме у Ваневі над Солокією у 1944 р. застали його большевики і протягом двох років фізично і морально тєроризували душпастиря. Важко хворому о. Семеону вдалося за допомогою доб­рих людей перебратися до с. Вовкова, що біля Львова, де мешкав брат Григорій з дружиною, а відтак до Червонограда. Його подвигом перед Богом і перед людьми була вірність і непохит­ність у своїх релігійних переконаннях. Перейти на православ’я о. Семеон категорично відмовився і після зустрічі з о. В. Стернюком поповнив ко­горту священиків-мучеників катакомбної УГК Церкви.
   Зболене його серце не витримало 40-річних цькувань та морального приниження. 25 вересня 1982 р. о. Семеон відійшов у вічність.
Поховано його, як сам він того бажав, у родинному селі Себечеві, поруч своїх рідних, односельчан.

Фото - Світлана Притулко (липень 2022)


Фото