Опис
Кажуть спиною успішного чоловіка завжди стоїть жінка, яка його приймає, розуміє і любить. Це можна прогледіти і в єврейській родині. На плечах жінки не тільки діти, дім, а й навіть родинний бізнес. Белз теж може похвалитися мудрою рабаніт, Malka Ramraz Rokeach (1780-1852) – котра була дружиною першого Белзького цадика (праведника) і побудувала з ним впливову та міцну хасидську династію.
Наша героїня - Малка (Мелькеле) з Белза, рабаніт (так називають дружину Ребе/цадика), цілителька та чудотвориця дев’ятнадцятого століття, яка прожила насичене та щасливе життя.
Що відомо?
З певних джерел, дізнаємося, що «Малка з Белза» виросла в Сокалі (Галичина), де її батько був рабином громади.
Шалом Роках, який був двоюрідним братом Малки, приїхав із галицького міста Броди до її родини після смерті свого батька. Коли мати Шалома вийшла заміж повторно, вона послала свого сина отримати настанови від батька Малки, щоб він отримав належну релігійну освіту.
Малку описають як ту, яка познайомила свого двоюрідного брата Шалома з «Хасидизмом» і передбачила його майбутнє як «Цадика»/святої людини, навіть у перші дні їхнього шлюбу, коли він ще хотів бути бізнесменом. (Ребе також мав талант архітектора і, як кажуть, власноруч спроектував і побудував знамениту синагогу в Белзі.) Молода дружина була рушійною силою ранніх досліджень Шалома Рокеаха, зокрема в галузі каббали. Згідно з однією з легенд, саме Малка тримала свічку над Торою, протягом 1000 ночей поспіль (що також дало їй доступ до матеріалу), поки не прийшов сам пророк Ілля і не посвятив Шалома Рокеаха в таємниці творіння.
За іншою легендою, майбутня дружина Шалома заставила його досконало вивчити Тору. Кожної ночі він, щоб ніхто не бачив, вилазив через вікно по драбині, яку приставляла Малка, для того, щоб вчити Тору. Розповідають, що ще перед війною в белзькій синагозі зберігалася ця дерев’яна драбина, як священна реліквія єврейської історії, але доля цієї драбини на сьогодні невідома.
Як бачимо, молодий Шалом виправдав очікування своїх учених предків і став великим талмудистом і чудотворцем. Вважається, що саме він зміг зцілити те, що ми зараз називаємо шизофренією, і до нього за допомогою зверталися євреї та навіть християни.
Про те не лише Шалом отримав славу мудреця та цілителя. Одного разу Сар Шалом, як його ще називали, був відсутній під час візиту одного хворого чоловіка. Рабаніт, Малка, запитала про проблему, з якою прийшов чоловік до Цадика, вислухала, а потім порадила: «Приходьте з свічкою до синагоги і запалюйте її щодня».
Чоловік прислухався до її поради і через короткий час його проблема була вирішена, нога повністю зажила, після чого чоловік безпосередньо дякував рабаніт, а слава про белзьку цілительку та мудру дружину ребе розлетілася краєм.
Кухня була місцем особистого духовного екстазу та святого служіння Малки, і вона проводила там більшу частину свого дня. Чи не кожного дня, її руки були по зап’ястя в тісті чи енергійно різали рибу та цибулю, або ж просто вона стояла над приготуванням бульйону для хворої дитини або сиріт. З Малчиної кухні щодня подавалася їжа для її семи дітей, десятків учнів, відвідувачів чи бідних жебраків і святих людей, які приїздили до Белза вчитися у її чоловіка, великого ребе. Кухня та прилегла зала були її особистим простором, заодно світським осередком єврейського белзького двору.
Малка була матір'ю п'ятьох синів і двох дочок. Її донька «Ейдель з Бродів» сама по собі стала духовним учителем. Ейдель не могла, за правилами, бути ребе в Белзі, де титул дістався її молодшому братові.
Рабаніт Малка померла 5612 року (23 серпня 1852 року) на три роки раніше свого чоловіка, який дуже залежав від неї в старості, особливо коли втратив зір. А подружжя, Малка і Шалом Рокеах, завжди зображували, як ідеальна, гармонійна та взаємозалежна пара.
*
Історія хасидів з Белза почалася близько 200 років тому, тоді ж, коли почався рух хасидизму. Населення галицького містечка Белз складали євреї на 62%. Тоді це був великий єврейський центр у Польщі.
Першим, хто очолив громаду, став адмор (אַדְמוֹ״ר, абревіатура слів адонену морену ве-раббену: пан, учитель і наставник наш, зазвичай титул хасидських цаддиків) рабин Шалом Рокеах. Рух хасидизму тільки розпочинався і адмор разом з іншими євреями приєднався до цього руху. У 1817 році він був призначений головним рабином містечка Белз, тоді була Польща.
Серед хасидів того часу було прийнято давати обітницю не спати 1000 ночей поспіль, щоб навчатися Тору. Ті, хто проводили 1000 ночей у вивченні Тори, досягали високого духовного рівня. Рабин Шалом Рокеах також прийняв таку обітницю. Посередині тисячі ночей більшість його соратників зійшла з "дистанції". Не змогли зберегти бадьорість та вчитися. Тільки один рабин Рокеах зміг навчатися 1000 ночей поспіль.
У євреїв не прийнято вчитися на самоті, зазвичай це роблять удвох. Хасиди розповідають, що в останню ніч, коли рабин Шалом Рокеах залишився сам, до нього прийшов пророк Еліягу. І він навчив рабина таким деталям і подробицям про єврейський храм, що вони запам'яталися назавжди. Рабин Рокеах вирішив збудувати у Белзі синагогу, яка буде максимально наближена до Храму. З 1828 по 1843р. будувалась величезна синагога і рабин Шалом Рокеах сам працював на будівництві.
*
На фотографії, зробленій у серпні 1993 року, зображено: Сара (уроджена Хагер), дружина Іссахара Дова Рокеаха, 5-го Белзького ребе, благословляє каллу, Сару Лію Лембергер (доньку ребе Маковера), на її весіллі з їхнім сином Аароном Мордекаєм. Свого первістка, який народився в лютому 1995 року, молода пара назвала Шалом.
Інформація
https://www.toviapreschel.com/rebbetzin-malkah-rokeach-the-rebbetzin-of-the-sar-shalom-of-belz/
https://all-israel.livejournal.com/686713.html
Фото
