"Czu­pry­na w ku­tas go­lo­na,

Łeb jak har­buz, nos jak bu­rak,

Krót­kie nogi, dłu­gi stan;

Czap­czy­na siwa na ba­kier

I ka­po­ta sza­fi­ro­wa

I z dre­li­chu spodnie w but:

To, Mo­spa­nie, szewc z Uhno­wa,

Ta­kich szew­ców nie­ma świat..." - це початок вірша Szewc i Diabeł відомого польського автора ALEKSANDERа FREDRO, який присвячений чоботарю (шевцю) з Угнова...

 

Угнівські шевці дублять шкіру від Різдва до П’ятидесятниці, потім шиють взуття до жнив. Під час жнив працюють тільки в полі, по закінченню жнив до кінця листопада їздять на ярмарки, а потім відпочивають до Різдва. 

 

    Угнівські чоботи робилися на одну ногу, таким чином, що підходили як для правої так і лівої ноги. З однієї цілої шкіри, угнівський швець виготовляв три пари чоловічих чобіт, а також одну, або дві жіночих. Перша пара називалася "завуски", друга - "середні", а третя - "передні", четверта - "вушийки".
    На ярмарок, чоботи возили з соломою, тобто напихали в середину солому, щоб "угнівці" не поломилися. Холяви були настільки довгі, що їх загинали, або вивертали. Угнівські шевці робили чоботи з підковами, такі чоботи називали "на місяцях".

 

У книзі "Угнів та Угнівщина, зустрічаємо інформацію, що вправний швець міг виготовити шість пар чобіт за довгий робочий день (14 годин). Вироблені чоботи висихали ще день-два, після чого їх (напхані соломою) вкладали в лляні мішки і вирушали на ярмарок. Щопонеділка, на торг, угнівчани їздили до Рави Руської, а дітям за вторговані гроші купували смачні обарінки (крендельки) з Рудок.

 

джерело - Historia Regionu Tomaszów Lubelski Bełz Rawa Ruska / Угнів та Угнівщина

фото - Угнів та Угнівщина