ВЛАДИКА МИХАЙЛО БУБНІЙ - єпископ, перший Одеський екзарх Української греко-католицької церкви.

   Народився 16 вересня 1970 року в с. Хлівчани (Сокальський район, Львівська область). Від 1977 до 1987 року навчався у Хлівчанській середній школі, а з осені 1988-го до осені 1990 року проходив військову службу в містах Вердері та Магдебурзі (Східна Німеччина), у батальйоні зв’язківців; за військовим фахом — радіотелеграфіст.

Священиче служіння

   У 1991 році вступив до Львівської провінції редемптористів. Перші обіти склав 19 серпня 1992 року, а 7 квітня 1996 року склав довічні обіти.

Священичі свячення прийняв із рук Блаженнішого Любомира Гузара 19 серпня 1997 року в церкві Преображення Господнього у м. Львові.

Богословську освіту і священичу формацію здобував у Вищій духовній семінарії отців редемптористів у Кракові (філософія) та Тухові (богослов’я) в Польщі. Закінчив семінарію в 1998 році, здобувши ступінь магістра богослов’я.

 

Єпископська діяльність

    13 лютого 2014 року у Ватикані було повідомлено, що Святіший Отець Франциск поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви про призначення ієромонаха Михайла Бубнія, редемпториста, екзархом Одеського екзархату та Адміністратором Кримського екзархату УГКЦ.

Хіротонія новопризначеного екзарха Одеського та Адміністратора Кримського відбулася 7 квітня 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві, а інтронізація — 12 квітня того ж року в Одесі, у храмі святого апостола Андрія Первозванного. Головним святителем став Блаженніший Святослав Шевчук, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, а співсвятителями — архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк та архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин.

 

   Гасло на єпископському гербі Владики Михаїла Бубнія: «Хто як Бог».

Коротке пояснення елементів герба:

1. Богородиця. За сюжетом ікони Матері Божої Неустанної Помочі, як символ приналежності Владики до монашої родини Редемптористів, під неустанною опікою якої, прагне сповняти все своє пастирське служіння.

2. Св. Архистратиг Михаїл — покровитель новопоставленого Владики; взірець вірності Господеві; ще на початку віків, став Він на захист слави Божої, у час бунту ангелів і переміг; він покровитель у боротьбі проти всілякого прояву зла видимого і невидимого.

3. Корабель — це символ спасіння (за часів Ноя) і символ душі, яку провадить Церква по хвилях житейського моря під проводом Архієрея; це символ самої Христової Церкви, штурвальником якої є сам Христос.

4. Гра кольорів «синього і жовтого» — символізує національну символіку України.

5. Девіз «Хто як Бог?», давньоєврейською означає — Міхаель, Михаїл. «Хто, як Бог?!» — гідний найвищої слави і поклоніння?  «Хто, як Бог?!» — допоможе нам стати на сторону правди, благодаті миру, злагоди, любові і добра? Архістратиг Михаїл, покровитель новопоставленого владики є образом і прикладом божественного воїна, який бореться за правду і славу Господню та відстоює Божественні позиції не власною силою та мудрістю: він бореться зі злом, вказуючи на Бога і перемагає.

6. Щит уміщений на мантії, яку увінчує митра, жезл і процесійний хрест, — ознаки єпископської гідності власника герба.

 

   Рішенням Синоду Єпископів УГКЦ від 14 вересня 2017 року преосвященний владика Михаїл Бубній призначений головою Патріаршої комісії у справах монашества.

6 жовтня 2020 року Декретом Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, — «ми, владою нам даною, отримавши згоду Синоду Єпископів, який проходив 29 вересня 2020 року Божого у форматі телесесії (онлайн) (постанова № 10), взявши до уваги припис кан. 114, § 2 Кодексу канонів Східних Церков, продовжуємо термін дії вищевказаного декрету». Тому владика Михайло Бубній продовжив виконувати служіння Голови Патріаршої комісії УГКЦ у справах монашества.

   Відтак на Синоді Єпископів УГКЦ, який відбувався у м. Перемишлі (Польща) упродовж 7–15 липня 2022 року, владика Михайло Бубній знову був обраний головою Патріаршої комісії у справах монашества. Декрет про продовження дії попереднього Декрету опублікований 16 липня 2022 року.

текст - синод УГКЦ