Опис

ВІД ВИДАВНИЦТВА

Передаючи до рук членів Об'єднання Надбужанців та всієї української громадськости історичну монографію о. Теофіла Коструби п. з. Белз і Белзька Земля від найдавніших часів до 1772 року, хочемо насамперед шанобливо відмітити патріотичну ініціятивність Белзького Ювілейного Комітету з 1930 року для відзначення 900-річчя в'їзду в Белз князя Ярослава Мудрого, та вшанувати їхнє ідейне прагнення привернути княжій Белзькій Землі Прадавню історичну славу засобом науково-дослідного видання.

Цю історичну славу, а навіть пам'ять про неї в українських народніх масах, польські імперіялісти силкувалися придушити й затерти всілякими заходами урядово-державної польонізаціі на кожній ділянці життя - культурній, економічній, духовній та політичній. Проводячи свою шовіністичну акцію на всіх західньо українських землях, польонізатори зосередили свою увагу на міських центрах, які - як їм здавалося - можна було найшвидше й цілковито опанувати, бо наплив польського населення туди почався ще в 15-ому столітті. У 1930-их роках посилений наступ польської адміністрації охопив Холмщину, Лемківщину, Волинь і Галичину.

Протидіяли цьому наступові безперервно наші культурно освітні й наукові товариства (напр., "Просвіта", "Рідна Школа", Наукове Товариство ім. Т. Шевченка), спортово-виховні організаціі ("Січ", "Сокіл", "Луг" і "Пласт"), господарсько-фінансові установи (кооперація, Товариство "Сільський Господар", Промбанк) та, насамперед, наша рідна Церква. Щоб зміцнити й поглибити в народніх масах цей рух національно-культурної та, зокрема, економічної самооборони, треба було здобутися на дослідно-історичні праці з історії окремих українських міст, містечок, сіл та цілих регіонів. Народ повинен був побачити їх у світлі своєї достойної історії.

Місто Белз, хоч і як зовнішньо спольонізоване, і вся Белзчина з її все ще українським характером були першорядним і дуже вдячним предметом для такого дослідження. Здійснене науковими силами й методами, воно стало б ще одним переконливим свідченням про державотворчу роллю наших предків та взагалі про споконвічну українськість ще одної окраїнної території. Адже Белзьке Князівство найдовше з усіх західньоукраїнських князівств зберегло за собою свою державницьку особистість та адміністративну цілість після падіння Галицько-Волинського Королівства: 1349-1462.

Широкій українській громадськості нагадав це історик Степан Томашівський статтею "Дев'ятсот літ тому (1030-1930). З приводу ювілею міста Белза" (Нова Зоря, ч. І, 1930), цебто про відновлене об'єднання Белза і Белзчини з усією Київською великодержавою. Тим часом ще 1929 року парафіяни Белза вирішили придбати для своєї церкви Зіслання св. Духа новий великий дзвін, бо 1916 року австрійська влада звеліла своїй армії конфіскувати всі дзвони з наших церков. Парох Белза, о. крил. Іларіон Гела, піддав громаді думку назвати новий дзвін іменем другого патрона парафії та церкви -"Миколай" і присвятити його 900-літтю першої літописної згадки про Белз. Згідно з цією порадою, на новому дзвоні видніла постать св. Миколая, а обабіч нього напис: "Цей дзвін, названий Миколай, вилятий за душ пастирства о. Іларіона Гели для церкви Зіслання св. Духа в Белзі жертвами белзьких парохіян в р. 1930, т. є в 900-літню річницю побідоносного в'їзду князя Ярослава Мудрого у город Белз".

(Тут годиться згадати, що в 1942 році німецькі окупанти, подібно як раніше австрійські, насильно забрали також і той дзвін на метал для своєї воєнної індустрії.)

Ювілейний Комітет для відзначення цих роковин накреслив програму святкувань і мав намір видати популярно-наукову працю про Белз і Белзчину. Однак ці заходи перебила негідна й жорстока "пацифікація" українського населення Галичини по ліційно-військовими з'єднаннями польської влади. Щойно 1934 року - з ініціятиви гуртка молодих активістів під ідейним про водом о. крил. І. Гели -ці заходи відновлено. У 1935 році постав Громадський Комітет, членами якого були: о. крил. Іларіон Гела - голова, мrр. Іван Базарко, Степан Гела, Корнель Бородайко, Осип Гембарівський, Катерина Мизюк, Семен Романів та Ілля Салагуб. Всі українські товариства й установи Белзчини включилися в акцію збирання фондів на це видання. На ділі, всі заходи щодо підготовки й видання збірної монографії координував організаційний референт Белзької Філії Т-ва "Просвіта", мr'р. Іван Базарко. в

Додатковою спонукою до здійснення цього проєкту стали праці дослідників Белза: Лева Чачковського, який з ініціятиви о. крил. І. Ґели провів 1934 року наземні обслідування Белза й околиці, та археолога Ярослава Пастернака, що в рр. 1935-1937 провів ґрунтовні розкопки на території міста Белза.

Історичну частину монографії про Белз Комітет пропонував написати проф. Іванові Крип'якевичеві, але він - з уваги на переобтяження своєю навчальною і науково-дослідною працею - відмовився і на своє місце поручив молодого історика Теофіла Кострубу. Остаточно оформлена монографія складалася з трьох частин. Розвідку "Праісторичні та княжі часи Белзької Землі у світлі археології" написав, на основі своїх найновіших розкопок у Белзі й околиці, проф. Ярослав Пастернак, що вславився своїми дослідними знахідками на території кол. столиці Галицького Князівства в с. Криласі біля Галича. Давню і середньовічну історію Белза і Белзької Землі, доведену до 1772 року, написав історик Теофіл Коструба. Нарис про нові часи (1772-1918) написав д-р І ван Карпинець. Ввесь готовий матеріял монографії здано до друку в друкарню ОО. Василіян у Жовкві б. Львова.

Але, як тільки Червона Армія окупувала західньоукраїнські землі по Буг, у вересні 1939 року, совєтська-російська адміністрація негайно взялася нищити українські книги, журнали, історичну документацію і всілякі пам'ятки української культурної, духовної та політичної самобутности, яка протягом віків розвинулась тут без ніякого пов'язання з Москвою і Росією. Тоді ж знищено таки в самій друкарні всю надруковану частину монографії про Белз, друкарський склад розкинено й перетоплено на олово для друкування своїх пропаґандиських совєтських видань. Щасливим збігом обставин вдалося відшукати коректорську копію розвідки д-ра Я. Пастернака і працю о. Т. Коструби, що збереглися в монастирі ОО. Василіян. На жаль, третя частина монографії, а саме розвідка д-ра І. Карпинця, пропала безслідно, за винятком кількох вступних сторінок.

Сьогодні, коли історичний нарис о. Т. Коструби про Белз і Белзьку Землю від найдавніших часів до 1772 року передаємо читачам окремим книжковим виданням, то з вдячністю згадуємо передусім авторів первісного пляну монографії - за їхню ідейну наукову працю, здійснену в тяжких умовах двох ворожих окупацій, та о. декана Іларіона Ґелу - за ЙОГО безкорисливий органі заційний труд і велику фінансову допомогу так у проведенні археологічних дослідів, як і згодом у діяльності Громадського 9 Комітету для видання тієї цінної монографії. А те, що цей великий намір Ювілейного Комітету з 1930 року не забувся і що його більшою мірою здійснено, завдячуємо головно трьом тогочасним діячам, а саме: мr'р. Іванові Базаркові, інж. Степанові Гелі та інж. Семенові Романову. Завдяки їхній ініціятиві праця д-ра Я. Пастернака появилася передруком у збірнику Надбужанщина (т. І, стор. 149-164), а праця о. Т. Коструби виходить у світ окремим книжковим виданням Об'єднання Надбужанців.

Надіємося, що українська громадськість зі щирим вдоволенням прийме це видання як засіб зміцнення українського права до всієї Надбужанщини: старшому поколінню для пригадки, молодшому - для вивчання історичних фактів, а майбутнім нащадкам для збереження пам'яті про славну Белзьку Землю, що була невід'ємною частиною великодержави українських воло дарів - Володимира Великого, Ярослава Мудрого, короля Да нила і його наступників. Сьогодні, коли в Украіні прискореними темпами наїзник проводить російщення українських міст і сіл та поступово знищує саму пам'ять українського народу про його рідне минуле, то ця наукова праця про Белз становить ще один важливий форпост на лінії української національної самооборони.

Об'єднання Надбужанців 

 скачати книгу Белз і Белзька земля від найдавніших часів до 1772 року нижче у приєднаному файлі

Фото